Руїни Старого села. Частина 1. Будинок Кондратьєва.

Старе Село (у 1930 – 2016 рр. мало назву Червоне) є найбільш давнім поселенням Cумського полку. В «Історико-статистичному описі Харківської єпархії» (1857) єпископ Філарет (Дмитро Гумілевський) зазначає: «Перепись 1732 года говорит, что Старое поселено «назад тому лет 90», следовательно, в 1642 году. Таким образом, Старое отвечает своему имени. Оно самое старое из всех поселений сумского полка, и здесь-то впервые жил Герасим Кондратьевич Кондратьев, впоследствии знаменитый сумской полковник». Отже, Старе село старше за Суми щонайменше на 10 років.

В Старому селі збереглися залишки двох цікавих історико-архітектурних пам’яток. Щоправда, жодна з них не має офіційного статусу пам’ятки, а тому на сьогодні це – руїни, доля яких передбачувана: повне знищення.

Будинок Кондратьєва (теремок)

Перша камяна будівля в нашій місцевості, за легендою, була першим житловим будинком Герасима Кондратьєва і місцем тимчасового перепочинку Петра I, коли той повертався після Полтавської битви. Звідси, ніби, і назва – Петровський теремок.

Так виглядала будівля в 1914 році – фото з книги Г. Лукомського “Старовинні садиби Харківської губернії”.

Втім, відомий дослідник архітектури Харківської губернії Георгій Лукомський, вважає, що це – лише легенда, і відносить час побудування до царювання Єлизавети I (удови Петра I). Лукомський називає кондратьєвський будинок одною найбільш старовинних садиб та реліквією садибного будівництва Харківської губернії. Він вказує на подібність архітектури будинку із так званим палацем Бірона у Санкт-Петербурзі. Але зазначена будівля з`явилася років на 30 пізніше, а отже припущення Лукомського про одного архітектора або відтермінує побудову кондратьєвського будинку до 1770 рр., або заперечує його гіпотезу.

«Майже немає сумнівів в тому, що він служив житловому призначенню, на що вказують і архітектура його, і план. Колись по обробці стін він нагадував архітектуру так званого Палацу Бірона або Тучкова (Пенькова) буяна в Петрограді. Час спорудження обох будівель якраз збігається. Чи не був і один архітектор? Нині будиночок з доданими до нього пізнішими дерев’яними галереями другого поверху має дещо іншу фізіономію, ніж раніше. Із західного боку він має вхід і два віконця першого поверху між рустованими пілястрами. На другому поверсі одне вікно забите. Всі лиштви є типового стилю початку другої половини XVIII століття: перехід від бароко Єлисаветинського часу до стилю Louis XVI Катерининської епохи. Карнизи вже останнього стилю з дрібними сухариками. З південного боку зберігся рундук, пережиток стародавнього російського звичаю (вгорі, на жаль, надбудований). У нижньому поверсі двері з залізними стулками. У вікнах збереглися залізні палітурки. Нагорі було шість вікон, тепер чотири: одно перероблено на двері, інше забите. Взагалі низ служив, ймовірно, в ті часи складом, а верх був житловим. Загальні пропорції будинку дуже затишні і типові».

«Тучков буян» – колишня будівля конопляних складів на березі Малої Неви, помилково називався палацем Бірона. Архітектор Антоніо Рінальді, 1763-1772.

Крім Лукомського будівлю ретельно вивчали також історик архітектури Стефан Таранушенко у 1917 році і в радянські часи дослідник старої української архітектури Михайло Цапенко в 1950 году. Він пише: «Рідкісним пам’ятником такого ж однокамерного типу є так званий теремок в Червоному селі (б. Старе село) Сумської області. Будівля відноситься до першої третини XVIII ст. Дослідження пам’ятника в натурі показали, що він був спочатку одноповерховим, з підвалом і коробовим склепіннями. У XVIII столітті ж була прибудована ще одна камера, також з підвалом, але з плоским перекриттям. У третій прийом над усім будинком був побудований другий поверх. Всі ці прибудови легко розрізнити. Наприклад, рустована обробка кутів першого поверху виявилася всередині прибудованої камери. Пілястри першого і другого поверхів різнохарактерні і не збігаються. Таким чином, цей пам’ятник є прикладом подальшого розвитку однокамерного типу».

В наш час старовинна будівля руйнується на очах.

Ось фото, які зробив в 2006 році харківський історик Андрій Парамонов. Джерело – сайт «Откуда родом» http://www.otkudarodom.ua/ru/staroe

А це фото, які я зробила тиждень тому. Вже немає огорожі, а тому прохід вільний. Очевидно, що місцеві просто розбирають залишки старовинного будинку на цеглини. Дах повністю відсутній, зняті металеві двері, немає віконних рам. До речі, зустріла там місцевого жителя, на питання, чи знає він, що це за будинок, він відповів, що тут був заїжджий двір. Лукомський пише, що на час його експедиції будинок використовувався як комора, куди зсипали зерно.